Інтернет- це всесвітня комп'ютерна мережа, що об'єднує різні мережі та окремі комп'ютери і вони називаються хост-комп'ютерами.
Основні служби Інтернету:
Інтернет
надає багато послуг, основними із них є електронна пошта, групи новим,
служба обміну файла, служби, що забезпечують "живе спілкування",аудіо і
відмовлення в Інтернет.ї
Інтерне́т (пишеться з великої літери, від
англ. Internet, дослівно — «міжмережа») — Міжмережжя, всесвітня система
об'єднаних комп'ютерних мереж, побудована на використанні протоколу IP і
маршрутизації пакетів даних. Інтернет утворює глобальний інформаційний
простір, слугує фізичною основою доступу до веб-сайтів і багатьох систем
(протоколів) передачі даних. Часто згадується як всесвітня або
глобальна мережа. У побуті іноді говорять Нет, Іне́т, Тенета,
Міжмережжя, Інтерне́трі або Не́трі.
Поширення
Сьогодні при
вживанні слова «Інтернет» найчастіше мається на увазі саме веб і
доступна через нього інформація, а не сама фізична мережа, що призводить
до різноманітних юридичних колізій та правових наслідків.
В
англійській мові якщо слово «internet» написано з малої літери, воно
означає просто об'єднання мереж (англ. interconnected networks) за
допомогою маршрутизації пакетів даних.
Протокол — це спосіб
взаємодії, обміну даними між комп'ютерами при роботі у мережі. Щоб різні
комп'ютери могли разом працювати, вони повинні «розмовляти однією
мовою», тобто використовувати однакові протоколи.
Сучасний Інтернет
має також дуже багато соціальних та культурних граней. Він є
універсальним середовищем для спілкування, розваг та навчання. За
допомогою Інтернету стало можливо робити покупки та оплачувати послуги.
Для багатьох людей Інтернет — це спосіб заробітку. А в цілому Інтернет —
це віддзеркалення сучасного суспільства та світосприйняття.
Історія мережі Інтернет
У
1969 році Міністерство оборони США започаткувало розробку проекту,
котрий мав на меті створення надійної системи передачі інформації на
випадок війни. Агентство передових досліджень США (англ. ARPA)
запропонувало розробити для цього комп'ютерну мережу. Її розробка була
доручена Каліфорнійському університетові Лос-Анджелеса, Стенфордському
дослідному центрові, Університету штату Юта та Університету штату
Каліфорнія в Санта-Барбарі.
Ця мережа була названа ARPANET (англ.
Advanced Research Projects Agency Network — Мережа Агентства передових
досліджень). В рамках проекту мережа об'єднала названі заклади; всі
роботи по її створенню фінансувались за рахунок Міністерства оборони
США. Потім мережа ARPANET почала активно рости й розвиватись; її дедалі
ширше почали використовувати вчені із різних галузей науки.
Перший
сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року у Каліфорнійському
університеті в Лос-Анжелесі. Комп'ютер «Honeywell 516» мав 12 кілобайт
оперативної пам'яті.
До 1971 року була розроблена перша програма для відправки електронної пошти по мережі, котра відразу стала дуже популярною.
У
1973 році до мережі через трансатлантичний кабель були підключені перші
іноземні організації з Великобританії та Норвегії; мережа стала
міжнародною.
У 1970-х роках мережа в основному використовувалась
для пересилки електронної пошти, тоді ж появились перші списки поштових
розсилок, групи новин та дошки оголошень. Але в ті часи мережа ще не
могла легко взаємодіяти з іншими мережами, котрі були побудовані на
інших технічних стандартах. До кінця 1970-х років почали активно
розвиватись протоколи передачі даних, що були стандартизовані у
1982—1983 роках.
1 січня 1983 року мережа ARPANET перейшла з
протоколу NCP на протокол TCP/IP, який досі успішно використовується для
об'єднання мереж. Саме у 1983 році за мережею ARPANET закріпився термін
«Інтернет».
У 1984 році була розроблена система доменних назв
(англ. Domain Name System, DNS). Тоді ж у мережі ARPANET появився
серйозний суперник — Національний науковий фонд США (NSF) заснував
міжуніверситетську мережу NSFNet (англ. National Science Foundation
Network), котра була сформована з дрібніших мереж, включаючи відомі на
той час Usenet та Bitnet і мала значно більшу пропускну здатність, аніж
ARPANET. До цієї мережі за рік під'єдналось близько 10 тисяч
комп'ютерів; звання «Інтернет» почало плавно переходити до NSFNet.
У
1988 році було винайдено протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки
якому в Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі (чат).
У
1989 році в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень
(франц. Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire, CERN) народилась
концепція тенет. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім
Бернерс-Лі, він же протягом двох років розробляв протокол HTTP, мову
гіпертекстової розмітки HTML та ідентифікатори URI.
У 1990 році
мережа ARPANET припинила своє існування, програвши конкуренцію NSFNet.
Тоді ж було зафіксовано перше підключення до Інтернету по телефонній
лінії (т. зв. «дозво́нювання» англ. Dial-up access).
У 1991 році
тенета стали доступні в Інтернеті, а в 1993 році з'явився знаменитий
Веб-браузер (англ. web-browser) NCSA Mosaic. Всесвітня павутина ставала
дедалі популярнішою.
У 1995 році NSFNet повернулась до ролі
дослідницької мережі; маршрутизацією всього трафіку Інтернету тепер
займались мережеві провайдери (постачальники послуг), а не
суперкомп'ютери Національного наукового фонду.
В тому ж році
тенета стали основним постачальником інформації в Інтернеті, обігнавши
по об'єму трафіку протокол передачі файлів FTP; було сформовано
Консорціум всесвітньої павутини (англ. WWW Consorcium, W3C). Можна
сказати, що тенета перетворили Інтернет і створили його сучасний вигляд.
З 1996 року Всесвітнє павутиння майже повністю підмінило собою поняття
«Інтернет».
Протягом 1990-х років Інтернет об'єднав у собі
більшість існуючих на той час мереж (хоча деякі, як, наприклад, Фідонет,
залишились відособленими). Завдяки відсутності єдиного керуючого
центру, а також завдяки відкритості технічних стандартів Інтернету, що
автоматично робило мережі незалежними від бізнесу чи уряду, об'єднання
виглядало неймовірно привабливим. До 1997 року в Інтернеті
нараховувалось близько 10 мільйонів комп'ютерів і було зареєстровано
більше мільйона доменних назв. Інтернет став дуже популярним засобом
обміну інформацією.
У 1998 році Папа Римський Іоанн Павло II заснував Всесвітній день Інтернету 30 вересня.
На
даний момент Інтернет став доступним не лише через комп'ютерні мережі,
але й через супутники зв'язку, радіосигнали, кабельне телебачення,
телефонні лінії, мережі стільникового зв'язку, спеціальні
оптико-волоконні лінії і електропроводи. Всесвітня мережа стала
невід'ємною часткою життя у розвинутих країнах, та країнах, котрі
розвиваються.
У 2000 р. нараховувалося близько 327 млн користувачів, з них тільки в США чисельність перевищувала 100 млн чоловік.
У
2004 р. Інтернет нараховував 700 млн користувачів, і найближчим часом
їхня кількість зросте до 1 млрд. Число сайтів, що складало в 1993 р. 26
тис., сьогодні перевищує 5млн.
У 2005 р. на всій Землі за оцінками є понад 77 млн дітей і підлітків, що користуються Інтернетом.
Служби мережі Інтернет
На даний момент найпопулярнішими службами Інтернету є:
- Веб
- Веб-форуми
- Блоги
- Вікі-проекти (в тому числі й Вікіпедія)
- Інтернет-магазини
- Інтернет-аукціони
- Інтернет події
- Електронна пошта та списки розсилки
- Групи новин (в основному, Usenet)
- Файлообмінні мережі
- Електронні платіжні системи
- Інтернет-радіо
- Інтернет-телебачення
- IP-телефонія
- Системи обміну повідомленнями
- FTP-сервери
- IRC
Інтернет-залежність
Із
зростанням популярності Інтернету стали проявлятись і негативні сторони
його застосування. Зокрема, дехто настільки захоплюється віртуальним
простором, що проводить за комп'ютером до 18 годин на добу. Таку
залежність багато хто порівнює з тютюнопалінням чи наркоманією.
Визначення інтернет-залежності звучить так: «Це наполегливе бажання
вийти в Інтернет, перебуваючи off-line, і нездатність вийти з Інтернету,
знаходячись on-line».
Згідно з даними різноманітних досліджень,
сьогодні інтернет-залежними є близько 10 % користувачів у всьому світі.
Фахівці вже розробили методики позбавлення від цієї залежності.
Немає коментарів:
Дописати коментар